НОВОСЕЛІВКА У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.
Російсько-турецькі війни кінця ХVІІІ ст. відкрили широкі можливості для колонізації земель Північного Причорномор’я переселенцями різного етнічного походження та віросповідань. На територію сучасної Миколаївщини активно переселяються: німці, євреї, болгари, греки, ті інші народи. Подібне етнічне розмаїття не могло не позначитися на культурному та історичному розвитку регіону.
Відомо, що перші німецькі колонії з’явилися на Півдні України в 1809 р.. В більшості літературних джерел, саме під цим роком вперше згадуються новостворені колонії. Сучасна історіографія розглядає, заснування колоній за кілька етапів. Перший етап появи німців на території Південної України, пов'язаний з Маніфестом від 22 липня 1763 р. У 1767 році утворилося шість Біловезьких колоній на Чернігівщині. Після знищення Запорозької Січі 1775 року, на її землях у 1789–1790 рр. поселяють менонітів з Німеччини та Голландії. Початок масового переселення німців на Південь та Схід України поклав Маніфест Олександра І від 20 лютого 1804 року. Після його оголошення на вказані землі починають прибувати вихідці з Бадена, Вюртемберга, Ельзасу, Пфальца, Прирейня, а також із Західної Прусії. Маніфест був орієнтований на землеробів, скотарів та садівників. Відповідно до нормативно-правовового акту встановлювався механізм переселення – спочатку обиралися землі для оселення потім колоністи в’їжджали до Імперії. Для заснування колоній виділявся Новоросійський регіон. Уряд надавав іноземцям пільги в оподаткуванні та різноманітних повинностях строком на 10 років. У 1809 – 1825 р. з’являються перші поселення Березанського колоніального округу – Ландау, Шпейер, Карлсруе, Рорбах, Іоганесталь, Катаріненталь, Вормс, Зульц. В сучасній науковій літературі перші поселення за термінологічною ознакою визначаються як « материнські».
Зміна земельного законодавства 1833 року дозволила колоністам купувати нові землі що поштовх для заснування нових «дочірніх» колоній. Західноєвропейські традиції ведення промислового бізнесу та наполеглива праця колоністів сприяли формуванню значних капіталів, що, в майбутньому, спрямовувалося на відкриття цегельних, черепичних, гончарних та інших майстерень. Це в свою чергу дало поштовх до економічного розвитку не лише окремих частин визначеного для переселення регіону, а й для всього Півдня Російської імперії.
Перша згадка про населений пункт на місці сучасного села Новоселівка( Гальбштадт), зустрічається у праці Пивовара А.В. «Поселення Херсонської губернії за повітовими алфавітами 1856 року». Відповідно до наведених автором даних – хутір Голіков, налічував 6 дворів та належав до маєтку Новогригорівка почесного громадянина Голікова. Відповідно до наведених даних у довіднику «Список населених місць Херсонської губернії по свідченням 1859 року» вже через три роки хутір Голіков, що в цей час мав назву Булгарка складався з десяти дворів де проживало 56 жителі. Вигідне розташування цього населеного пункту біля транзитної дороги з Миколаєва в німецьку колонію Вормс, дозволяє нам зробити висновок активний розвиток поселення у майбутньому. У цей період, досліджуваний нами населений пункт було куплено німцями-колоністи.
Відповідно до картографічних видань 1869 року в селі нараховується 41 двір, у південній частині позначено великий сад. на захід корчму, навколо населеного пункту розташовані три вітряки та кам’яний млин.
Відповідно до опрацьованих нами архівних джерел певне уявлення про час трансформації хутора Голіков у німецьку колонію Гальбштадт надає, створена 1867 року, «Межевая книга дачи Херсонской губернии Одесского уезда деревни Новогригорьевки владения наследника умершей майорши Агафьи Селиховой Поручика Ивана Григорьевича Голикова». В ній нами було знайдено список перших власників общинних земель колонії Гальбштадт. Фактично ж у даному документі вдалося знайти поіменний перелік засновників колонії з 59 прізвищ голів сімей. У фонді №1354 Опис 580. Частина 2. «Плани дач Генерального та Спеціального межування Губернія Херсонська, повіт Одеський» котрий містяться у Російському державному архіві давніх актів, зазначається, що у 1867 році було проведено межування колонії Гальбштадт землі навколо котрої купили вихідці з колонії Карлсруе. За селом закріплено 3000 десятин землі.
Узагальнення нами проаналізованих архівних та статистичних джерел дозволяє зробити висновок про стрімкий розвиток колонії Гальбштадт на етапі свого становлення. Про це свідчить збільшення кількості дворів у поселенні з шести до сорока. Для показу інтенсивності розвитку поселення наведемо данні сусіднього українського села Новогригорівка кількість дворів в котрому за однаковий проміжок часу зменшилася з 49 до 36. Величина земельної ділянки, що була закріплена за поселенням дозволяє нам зробити висновки про поселенців, як про заможних та працьовитих.
4 червня 1871 року імператором Олександром ІІ було видано закон про колоністів – «Правила обустройства поселян-собственников (бывших колонистов)». Закон ліквідовував привілеї колоністів та зрівнював їх в правах з землеробським населенням Російської імперії. Колоністи стали власниками наділів землі і могли розпоряджатися нею за власним бажанням. Їх було позбавлено права самоуправління та передано у підпорядкування губернським адміністраціям. Березанський колоніальний округ було ліквідовано, Гальбштадт було приєднано до Петрівської волості Одеського повіту.
Великий масив свідчень про розвиток колонії Гальбштадт нам надають документи Одеського повітового земства, зокрема, одна з перших згадок у села у них датується 1873 – 1874 роками [18 c.46]. 1878 року в колонії спалахнула чума великої рогатої худоби. Нажаль, відповідно до наявних джерел її масштаби та тривалість невідомі. За «Матеріалами для оцінки земель Херсонської губернії» Гальбштадт, на 1882 рік, нараховує 38 дворів, котрі належать «бывшим колонистам собственникам». Кількість жителів 242, з них 129 чоловіки та 113 жінки. Всі 242 особи за національністю німці католицького віросповідання. Основне заняття населення хліборобство. На основі документів Одеського повітового земства можемо додати, що волів та коней в поселені 365 голів. 1887 року в колонії проживає 175 чоловіків та 142 жінки. В період між 1856 та 1887 чисельність населення збільшується з 56 до 317, тобто в п’ять разів. Збільшення чисельності населення дозволяє збільшити величину земельної ділянки закріпленої за поселенням на 76 десятин. Окрім цього необхідно зазначити продовження процесу розвитку поселення. Число дворів з 38 у 1882 році збільшується до 50 про що свідчить книга «Землевладения немцев – бывших колонистов в Херсонской губернии» 1891 року показує нам колонію Гальбштадт, як поселення засноване 1886 року з 50 дворами та 3076 десятинами землі. Постійного населення в ній 298 осіб, сторонніх 8.
Наступне друковане джерело що повідомляє нам про існування села «Список населених місць Херсонської губернії на 1896 рік» виданий херсонським статистичним комітетом. Згідно з ним Гальбштадт (Болгарка) німецька колонія при річці Солонихі має 34 двори, 267 жителів(132 чоловіків та 135 жінок).В колонії існує школа, поруч з поселенням розташовується корчма.
Документи Одеського повітового земства додають до попередніх відомостей данні, про володіння поселянами 300 кіньми [20 c.50]. Зазначимо, що на відміну від поселення Гаальбштадт жителі містечка Ковалівка, волосного центру, в цей же час при 210 дворах та 1632 жителях володіли лише 487 кіньми. На нашу думку таке порівняння яскраво висвітлює особливості економічному розвитку колодії Гальбштадт. Володіння такою кількістю коней дозволяє нам зробити висновок про заможність колоністів та успішність застосування західноєвропейської моделі ведення бізнесу. Про це також свідчить вартість коней у досліджуваний нами період. Так їздовий кінь коштував у 1906 році 100 рублів, робочий вартував від 70 рублів. Також необхідно зазначити, що випас одного коня в Петрівській волості коливався від 3,5 до 6 рублів. Про успіхи у вирощуванні коней в колонії Гальбштадт свідчить і той факт, що: «9 травня 1898 року в селі Нечаяне проходила виставка сільськогосподарських коней та річних лошат. На виставку з навколишніх сіл було представлено всього 105 коней, срібними медалями нагороджені Густін Лоренц Варфоломійович та Пфаф Адам Іосифович жителі села Гальбштадт».Окрім великої кількості коней в поселяни володіли 1130 головами великої рогатої худоби. При середній вартості 30 рублів за голову у 1906 році дохід з великого стада дозволяв колоністам не лише забезпечувати своє існування, а й розбудовувати інфраструктуру поселення.
Економічне зростання колонії супроводжувалося формуванням духовно культурних центрів котрими стали храм та школа. З 1893 року в поселенні існує римо-католицький храм св. Антуана Падуанського. Спочатку він належав до парафії св. Петра та Павла Карлсруе (Степове), після 1899 року переходить до парафії св. Хреста у колонії Шенфельд (Кринички). У звіті Одеського повітового земства від 1882 року згадано, що церковно-приходській школі навчається 43 учнів, 20 хлопців та 23 дівчини. Наступна згадка про школу в колонії датується 1889 роком учнів 44 з них 26 хлопців та 18 дівчат. Вчитель 1. Загалом число учнів в школі коливається від 43 у 1882 до 74 у 1911.
Основним заняттям жителів колонії стало землеробство. Головними сільськогосподарськими культурами були: жито, пшениця, ячмінь, овес, просо та кукурудза. Врожаї, як відомо, завжди залежать від погоди. Посухи, суховії, гради часто псували врожай поселян, та все ж методи ведення сільського господарства в колоніях дозволяли досягати вищих результатів ніж в сусідніх ненімецьких селах.
Наведемо порівняльну статистичну характеристику врожайності у колонії Гальбштадт та сусідньому селі Новогригорівка де за національною ознакою проживали більшість українців. Базовими візьмемо показники двох років – 1896 та 1897 однієї культури – озимого жита. Так 1896 року озимого жита у двох селах з однієї десятини було зібрано відповідно 35 та 20 пудів. Перед поданням показників 1897 року необхідно зазначити, що цього року Одеський повіт охопила велика посуху. Лише Ландауська, Петрівська, Ковалівська та частково Нечаянська волості зуміли зібрати досить пристойний врожай завдяки тому, що на їх територіях пройшли дощі. 1897 року колоністи зібрали з 1 десятини землі 4 пуди озимого жита, у жителів Новогригорівки жито не вродило зовсім.
Не дивлячись на часті посухи в Херсонській губернії, поселянам не загрожував голод, оскільки, в кожній колонії створювався запас харчового та фуражного зерна. Такий запас існував в Гальбштадті. Окрім зернових та технічних культур колоністи вирощували біля власних господарств виноград та фруктові дерева. Одним із додаткових джерел надходження прибутку були промисли: прядіння, рибальство, бджільництво, садівництво, тютюнництво.
Щодо промислово-економічного розвитку колонії перед Першою світовою війною потрібно зазначити таке в ній розміщувався Пивоварений завод Південноросійського акціонерного товариства, також в селі розміщувався пивний склад котрий належав Кемпе Матильді та один магазин «бакалея та табачний» котрим володів Франц Бер. Крім цього в селі діяв млин Ральфа Ванера.
У «Спискові населених місць Херсонської губернії» виданому у 1917 році село іменується Катюшено(Гальбштадт) на його території розташовується 67 особистих господарств. Жителів 534 з них 201 чоловік та 333 жінки. Згідно з примітками в тексті управління селом здійснюється через збори общини. Найближча поштово-телеграфна станція в селі Софіївка(Шенфельд, Кринички).
Сільська криниця. Фото Анастасія Цибко 2015 р.