До 227 річчя заснування села Нечаяне
Село Нечаяне було засноване в 1792 році полковником Федора Козловим, який після закінчення російсько-турецької 1789 – 1791 війни одержав тут, від царського уряду, 6430 десятин землі. Першими жителями стали
переселенці з Тульської та Рязанської губерній. У 1794 році в селі
нараховувалося 130 жителів: 77 чоловіків та 53 жінки. До 1927 року село також називали Козлово.
В 1850 році в селі нараховувалося 334 жителя. У 1856 році в поселенні числиться 45 дворів. На 1858 році в селі Нечаяне(Козлово) нараховується 76 дворів та 534 жителі. З них 280 чоловіків та 258 жінки.
У 1865 році в селі почала діяти земська школа. У 1882 році в селі
нараховується 92 двори та 694 жителі. 90 дворів належать звільненим поміщицьким
селянам, 2 двори поміщицькі. Основна маса жителів українці.
Згідно з даними Списка населених місць Херсонської губернії за 1887 рік в селі Нечаяне нараховувалося 457 жітелів. Крім того зазначено що в поселені розміщується земська почтова станція.
Станом на 1886 у селі, центрі Нечаянської волості Одеського повіту Херсонської губернії,
мешкало 520 осіб, налічувалось 82 дворових господарства, існували православна
церква, школа, земська станція, камера мирового судді та лавка. За 4
версти — поштова станція. За 17 верст — рибний завод. За 18 верст —
православна церква, лавка.
Через 10 років, у 1896 ріці у селі, мешкало 813 осіб, налічувалось 120 дворів, існували православна церква, школа(учнів 54(35хлопчиків та 19 дівчаток)), земська поштова станція, камера мирового судді та 2 лавки. Лікарня та при ній притулок для непрацеспроможних. В лікарні працювали один лікар та 2 фельдшери. Також в селі існував ветеринарний пункт та працював один ветеринарний лікар. В 1910 році була заснована міністерська двокласна школа.
Тут необхідно
відволіктись від подій в історії села і детальніше поглянути на історію
сільського храму. Отже, в 1802 році в селі збудовано перший храм Покровський. У
1822 році на його місці збудовано кам’яний одно престольний храм на честь
Святого Преображення Господнього. Кошти на побудову храму виділив сам полковник
Козлов.
В 1929 році з храму знято дзвони, в 1935 році церкву закрито для богослужінь. З переходом у 1941 році села до складу територій окупованих німецько-румунськими військами богослужіння в храмі було відновлене. В 1947-1948 роках храм зруйновано. На початку 60-х років ХХ століття в селі відкрито молитовний будинок.
12 червня 2009 року Владика Пітірім, секретар єпархії протоієрей Петро Струкало та духовенство 2-го Миколаївського благочиння звершили молебень та заклали капсулу для будівництва храму. 20 червня 2009 року розпочалося будівництво храму. Великий внесок у відродження храму Преображення Господнього в селі Нечаяне зробив її настоятель протоієрей Сергій Василишин та меценат Горбатовим В. М.. У вересні 2012 року Благочинний протоієрей Віктор Сулима та священики благочиння звершили молебень освячення дзвонів
Влітку 1905 р у селі
спалахнув селянський виступ. Повсталі вимагали збільшення оплати праці, а також
зменшення орендної плати за землю і пасовища. Очолив цей виступ А. В. Колотій.
Виступ було придушено за допомогою поліції, учасників відправлено або до
Очаківської фортеці або до Сибіру. Взимку 1906 селяни підпалили будинок
сільського урядника.
Згідно з Списком
населених місць Херсонськоої губернії за 1917 рік в селі Нечаяне нараховується
210 домогосподарств та 1060 жителів. З них 479 чоловіків та 581 жінка. Крім
цього необхідно зазначити що в адміністративному відношенні село управляється
сільським товариством найважливіші питання якого вирішувалися на сільському
сході. Поточні питання вирішували обрані на сільському сході староста та писар.
Також в селі розміщувалася поштово-телеграфна станція.
В січні 1918 року — було обрано сільську раду. Восени 1918 було
створено комуну та Нечаянський виконком.
У 1920 році, після
остаточного встановлення в селі радянської влади , створюється сільське
споживче товариство. Цього ж року тут було відкрито відділення кредитного
банку. В лютому 1923 почався процес організації першої артілі. До її складу
увійшло 41 селянське господарство, головою обрали Л.І.Качанова. В травні 1927
року почало діяти молочне товариство, з якого пізніше виріс маслозавод.
В 1929 році створено радгосп ім. Горького. Наступного року на
його базі створено зерно фабрику ім.Петровського. В 1931 році господарство мало 86 тис. га землі.
В 1930 році відкрито сільський клуб. Діяла стаціонарна
кіноустановка та радіовузол. В 1932 році збудовано приміщення середньої школи,
в якій навчалось понад 400 учнів, працювала лікарня на 35 ліжок, діяв дитячий
садок та ясла.
У 1932 році шляхом розкрупнення створено радгосп «Нечаянський», який став одним із
найбільших радгоспів району. У своєму господарстві він мав 36 тракторів, 28 комбайнів, 10 автомашин,
добре устатковані майстерні, млин, олійня. Щороку радгосп засипав у державні
засіки понад 10 тис.т хліба. Після нападу нациської Німеччини понад 300 жителів
пішли до лав Червоної армії. 9 серпня 1941 року село захопили німецькі війська.
28 березня 1944 року — День визволення с. Нечаяне. 120 нечаянців
відзначені орденами та медалями за мужність і відвагу на фронтах Німецько-радянської
війни.
Імена 98 нечаянців, які загинули у боротьбі з
загарбниками, увічнені на меморіальних дошках сільського пам'ятника.
Після звільнення села почалася відбудова. Поновили свою діяльність господарства та сільська рада. В 1975 році в селі побудоване нове триповерхове шкільне приміщення.
В результаті
реорганізації сільського господарства створено СТОВ «Нечаяне» та 24 фермерські
господарства.
Працюють 10 приватних магазинів та 4 бари,
торговельний павільйон в с. Нечаяне. Цех по переробці соняшника забезпечує
потреби олією населення сільської ради.
В 1957 році в селі народився радянський
український актор театру і кіно, заслужений артист Чуваської
АРСР(1971), заслужений артист УРСР (1978), член Спілки кінематографістів України
Мірошніченко Віктор Миколайович.
